Діетиленгліколь, ДЕГ

Диетиленгліколь – органічна сполука, двоатомний етиленовий спирт. У літературі можна зустріти такі його назви: 2-[2-гідроксіетокси] етанол, 2,2-оксидіетанол, 2,2′-дигідроксідіетиловий ефір, двоетиленовий спирт, дигліколь, ДЕГ. Формула реактиву C4H10O3. Отримують його взаємодією оксиду етилену з водою або етиленгліколем.

Властивості
Дигліколь є густою в’язкою прозорою рідиною без запаху і кольору (допускається жовтуватий відтінок), із злегка солодкуватим смаком. Вбирає вологу з навколишнього повітря, добре водорозчинний у будь-яких співвідношеннях. Водні розчини відрізняються низькою температурою замерзання. Реактив поєднується з нижчими спиртами, гліколями, целозольвом, ацетоном, фенолом, хлороформом та деякими іншими органічними речовинами. Слабо розчиняється в бензолі, стиролі, толуолі, діетиловому ефірі, дибутилфталаті, тетрахлорметані. Майже не розчиняється у оліях.
Мало леткий, що вигідно відрізняє його від етиленгліколю. Токсичний та горючий.

ДЕГ – хімічно активна речовина, виявляє всі властивості гліколей та простих ефірів. Реагує з:
• водою та киснем;
• карбоновими кислотами, їх ангідридами та хлорангідридами;
• альдегідами, кетонами, фосгеном, амінами.
У реакціях синтезу може відщеплювати атоми водню (реакція дегідрування) та молекули води (дегідратація). В результаті оксиетилування (впливу оксиду етилену) перетворюється на поліетиленгліколь. Добре розчиняє луги.

Запобіжні заходи
ДЕГ вважається менш токсичним, ніж етиленгліколь; відноситься до 3-го класу небезпеки. Тим не менш, для людини він отруйний. Подразнює шкіру, при ковтанні викликає тяжке отруєння, негативно впливає на функціонування нирок, печінки та центральної нервової системи. Пожежний, може самозайматися вже при нагріванні до +132 °С. Під час горіння не виділяє небезпечних з’єднань. Тушать реактив, що горить, водою, пінними або вуглекислотними вогнегасниками.
У приміщеннях, де працюють з діетиленгліколем, слід застосовувати суворі заходи протипожежної безпеки. Воно має бути вентильованим; забезпечено автоматичною системою пожежогасіння та ручними засобами для гасіння локального вогнища загоряння. Працівникам слід використовувати засоби захисту: спецодяг, рукавички, захисні окуляри або маски для обличчя.
Зберігають речовину в закритих неопалюваних складах, у тарі з нержавіючої сталі, алюмінію або алюмінієвої сталі. Для герметичності ємності забезпечуються стійкими хімічно прокладками.
Утилізацію реактиву проводять за допомогою іонно-обмінних смол або спалюванням.

Застосування
• У хімічній промисловості – сировина для синтезу складних ефірів, поліуретанів, деяких інших складних органічних сполук; допоміжних речовин для текстильпрому (набивальні, ущільнюючі матеріали).
• Як дуже ефективний високовибірковий екстрагент для вилучення ароматичних вуглеводнів у процесах каталітичного риформінгу, наприклад, бензолу, ксилолу, толуолу.
• Пластифікатор, стабілізатор, активатор синтезу полімерів; зволожувач тютюну, паперу та хімічних волокон.
• Осушувач газів; використовується для видалення конденсату та вологих парів із трубопроводів для запобігання утворенню крижаних пробок. Для очищення технічних газів від різних домішок, наприклад, двоокису вуглецю, сірководню.
• Застосовується під час виробництва целофану, клеїв, плівок.
• Входить до складу антифризів, гальмівних та гідравлічних рідин, мастил, вибухових речовин.
• Як розчинник поліефірних та епоксидних смол, нітратів целюлози.
• Як паливо для компактних переносних пальників (має високу теплоємність).